**Чи готується Росія перевірити статтю 5 НАТО?

Зростаючий ризик «малої війни» в Балтії або Фінляндії — і чому Альянсу критично інтегрувати бойовий досвід України**
Вже третій рік Росія веде повномасштабну війну проти України. Але якщо проаналізувати реформи мобілізації, темпи розширення оборонної промисловості та риторику Кремля, стає очевидно:

Москва готується не лише до довгої війни, а й до можливості розширення конфлікту за межі України.
Росія прискорює перехід від війни на одному театрі до багатовекторного протистояння із Заходом:
перехід на цілорічний призов і безперервну мобілізацію;

різке зростання виробництва боєприпасів, ракет і БПЛА;
переведення ключових секторів економіки на воєнні рейки;
ескалація риторики про «війну проти НАТО», а не лише «операцію» проти України.

На цьому тлі виникає ключове питання:

чи може Росія спробувати перевірити дієвість статті 5 НАТО через швидку, локальну операцію проти однієї з країн Альянсу, розраховуючи на повільність ухвалення рішень у Європі?
Цей сценарій — хоча й не найімовірніший — стає щораз більш реалістичним.
І він несе критичні ризики як для європейської безпеки, так і для України.

1. Логіка можливої російської «малої війни»

Для руйнування довіри до НАТО Росії не потрібно вторгатися в Польщу чи Німеччину.
Достатньо малого, швидкого та обмеженого удару.

Можливі цілі Кремля:

створити «факт на місці» до того, як НАТО досягне консенсусу;
виявити політичні розбіжності всередині Альянсу;
послабити єдність Заходу і змусити його до переговорів;
відвернути військові ресурси та увагу Заходу від України.

Потенційні напрямки:

Прикордонні зони Естонії або Латвії

Невеликі території, транспортні вузли або райони з російськомовним населенням.

Малонаселені ділянки кордону з Фінляндією
– під приводом створення «буферу» чи «зони безпеки».

Молдова (гібридний формат)
– тиск на уряд, дестабілізація, активізація Придністров'я.

Мета — досягти всього за кілька днів, перш ніж НАТО ухвалить рішення.

2. Чому це небезпечно для НАТО — і для України

Для НАТО:

ризик продемонструвати нерішучість у застосуванні статті 5;
політичні суперечки між країнами-членами;
спокуса «не ескалувати», що є стратегічною поразкою.

Для України:

перерозподіл західних ресурсів на інший фронт;
втрата інформаційного та політичного фокусу;
спроби Москви нав’язати Україні вигідне «замороження»;
паралельна ескалація ракетно-дронових атак по Україні.

Таким чином, локальна операція проти країни НАТО є також ударом по Україні — опосередкованим, але стратегічним.

3. Головна слабкість НАТО: час реакції

НАТО військово значно сильніше за Росію.
Але Москва має іншу перевагу: політичну швидкість ухвалення рішень.
Кремль розуміє:

стаття 5 не активується автоматично;
для політичного рішення потрібні консультації;
деякі країни можуть виступити проти негайної відповіді;
у момент плутанини Росія може швидко закріпитися.

Саме тому Москва може намагатися провести операцію «надто малу для великої війни, але надто значущу, щоб її ігнорувати».

4. НАТО потребує нової стратегічної переваги — і Україна вже її має

Країни східного флангу НАТО зміцнюють оборону, але їм бракує того, що має Україна:

Реального воєнного досвіду проти сучасної російської армії.

Україна має унікальний практичний досвід:

відбиття механізованих штурмів РФ;
боротьби з масованими атаками БПЛА та FPV-роями;
застосування технік і систем РЕБ і протидії РЕБ;
розгортання розподіленої, багаторівневої оборони;
аналізу російських гібридних операцій і сценаріїв початкових фаз вторгнення.

Цей досвід не можна змоделювати у мирний час і не має аналогів у жодній країні НАТО.

5. Чому НАТО має інтегрувати українські військові консалтингові команди

Українські фахівці вже сьогодні можуть стати мультиплікатором обороноздатності НАТО, виконуючи критично важливі функції.

5.1. Підготовка територіальної оборони та мереж спротиву

Українські інструктори здатні допомогти країнам НАТО:

створити ефективні структури ТрО;
навчити швидкі резервні та добровольчі сили;
розгорнути інфраструктуру спротиву й оборони міст;
готувати цивільні адміністрації до кризових сценаріїв;
формувати партизанські й stay-behind мережі.

Це безпосередньо руйнує російський сценарій швидких рейдових захоплень.

5.2. Red-Teaming і аудит оборонних планів

Українські експерти можуть проводити:
реалістичний red-teaming — як РФ реально може атакувати ту чи іншу країну;

аналіз вразливостей кордону, критичної інфраструктури, логістики;
перевірку мобілізаційних та оборонних планів;
моделювання перших 48–72 годин кризи.

Ці команди знають, як Росія воює зараз, а не як вона описана у старих доктринах.

5.3. Відбір найрезультативніших засобів оборони та технологій

Україна вже перевірила в бою:

FPV-дрони та оптимальні моделі їх застосування;
БПЛА-розвідники та тактику «роєвих» груп;
системи РЕБ, які реально працюють проти російських засобів;
швидкі сенсор-вогневі цикли;
дешеві інженерні рішення з високим ефектом.

Це дає країнам НАТО можливість уникнути довгих і дорогих помилок.

5.4. Програми швидкої підготовки військових і цивільних структур

Україна може навчати:

операторів БПЛА;
підрозділи протидії ДРГ;
поліцію та прикордонні сили;
міські адміністрації — кризовому управлінню;
енергетиків, зв’язківців, медиків — діям у перші години атаки.

Це суттєво зменшує час готовності НАТО.

6. Стратегічний висновок

Інтеграція українського бойового досвіду — це не жест солідарності.
Це конкретна оборонна потреба Альянсу, якщо він хоче:

зменшити час реакції;
позбавити Росію переваги раптовості;
зміцнити достовірність статті 5;
унеможливити обмежені російські операції;
підготуватися до перших критичних 24–72 годин.

Україна сьогодні генерує унікальні дані про російську армію — тактичні, технологічні, організаційні.

Це найбільший реальний досвід сучасної війни в Європі.

7. Висновок

Росія може спробувати провести обмежену, швидку операцію проти країни НАТО не для того, щоб отримати територію, а щоб змусити Альянс вагатися.
НАТО має діяти швидше, ніж Кремль планує.
Найкоротший шлях до цього — інтегрувати український досвід, українські навчальні команди та українські практики спротиву й оборони.
Україна воює не лише за свою державність,
вона формує бойовий досвід, який може захистити усю Європу.